Codein Purple Drank Амурск

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Бля, мужики, я расскажу вам свою историю, которая до сих пор колбасит мой мозг!

Начну с того, что я настоящий хардкорный гопник, который всегда ищет новые закладки, чтобы по-настоящему обломать кайф. И вот однажды мне какой-то мудак подсказал, что можно купить кодеин и реально оттянуться.

Я сразу же начал исследовать эту идею и наткнулся на одного дерзкого товарища, который продавал колесо с кодеином. Я сорвался и помчался к нему, чтобы заполучить свою порцию настоящего наркотического счастья.

Было пиздец как важно собрать деньги на эту пептидную штуку. Я таскал старую скрипку у соседа и мотался по улицам города, играя на ней и выпрашивая у людей мелочь. Ведь когда есть мечта – хуй тебе, а не стыдно!

Через пару дней состоялась наша встреча с продавцом. Он смотрел на меня, как на лоха, а я думал, что у меня все мега-реально! Пока мы делали сделку, я ощущал, что находился на вершине мира – такой кайф я еще не испытывал.

Когда я наконец получил свою долгожданную закладку, я решил отметить это дело вместе с друзьями. Я позвонил Жоре, самому дерзкому гонщику в нашем районе, и предложил ему сделать одно ахуенное действо – покататься на его колесе в дрифте.

Жора сразу согласился и мы собрались на темном перекрестке, где никто не смог бы нас уличить в наших безумных прогулках. Я достал свою закладку и сказал Жоре, чтобы он принял ее. Он посмотрел на меня хитрыми глазками и сказал: "Ну, давай, гопник, покажи, на что ты способен!"

Когда Жора принял колесо, началась настоящая волна пептидного опьянения. Мы садились в его мощный автомобиль, включали громкую музыку и вперед – прямиком в мир безумия и адреналина!

"Блядь, как мы колбасим! Чувствую себя настоящим богом дрифта!", – кричал Жора и свирепо управлял авто, оставляя за собой следы сожженной резины.

Я сидел рядом с ним, чувствуя, как кислотка проникает в мои глаза и дает новые краски окружающему миру. Все сливалось в одно целое, и я чувствовал себя по-настоящему живым.

Мы забывали о мирских проблемах, о повседневной рутине, и погружались во всю эту безумную атмосферу скорости и адреналина. Все, что нас окружало, становилось четким и ярким, словно мы находились в фильме уличных гонок.

Но как говорится, хорошо живется только в таблетке. Все хорошее быстро заканчивается, и в этот момент Жора неожиданно сломал колесо. Мы запутались в проводах, и автомобиль заглох. От этого облома кайфа у меня морально валит под ноль!

Когда я попытался выйти из машины, мне показалось, что земля уходит из-под ног. Столько адреналина разом вышло из меня, что я потерял реальность и начал пиздить посреди дороги. Все вокруг замерло, и я просто смотрел на свои руки, не понимая, что происходит. Они взяли меня под руки и отвели в сторону. Мы сидели на тротуаре, задыхаясь от смеха и пытаясь понять, что случилось.

В итоге, я понял, что все эти закладки и колеса – это еще та залупа. Настоящий кайф – это дружба, а не наркотики.